— Ти не маєш ніякого стосунку до наших стосунків! — різко кажу я. — І ти замала для таких претензій.
Вона вперто стискає губи. Дивиться на мене з ненавистю.
— Якщо мої дівчата тобі не стосуються, то і тобі доведеться прийняти! — гордо випалює.
— Прийняти що саме?
— Моєх коханців.
Її слова обпалюють жаром потилицю.
— Не боїшся, що брат покарає?
— А це не твої проблеми!
— Ще й мої, — відповідаю я, загоняючи її в кут. — Я обіцяв Марку приглянути за тобою. Тож… забудь про коханців, — сміюся, а мене самого скручує від ревнощів.
Вона — моє табу. Невинна й ніжна. Таких більше немає, і я не посмію її торкнутися.