У моєму резюме було одне слово: «вирішувала».
Я розв’язував проблеми. Остаточно.
Поки одна з них не вирішила мене — зрадили, убили, і питання було закрито.
Я розплющую очі — новий роботодавець. Давнє божество. Контракт простий: моє життя в обмін на мою радість. Я посміявся — яка ще радість? Угода ідеальна.
Соцпакет скромний: умовне безсмертя, дивні здібності та культ у напівзруйнованому стані.
Тепер я — Лютояр у Північграді, місті, де всім керують самовдоволені аристократи з роду Ворона.
Мій план? Провести ревізію.
Вони думають, що полюють на чужака. Вони помиляються.
Я не дичина. Я — аудитор вищих сил — і в моєму звіті їхній рід значиться як найбільша стаття витрат.