Духовна поезія Зінаїди Міркіної 2

«Ці вірші діють на мене миттєво. У чому виражається вплив?
Від перших же рядків на душу сходить тиша; а останні вже читаються в цілковитому внутрішньому спокої. Інший — третій вірш — і приходить радість звільнення від усякого сміття, яке розносить у нас побутова суєта, іще й через край — радість спокійна, повнокровна, просвітлена. Так точно передала це саме Зінаїда Миркіна:
І нарешті все змовкло.
Ніби те, що криво й навскіс
Блукало десь довго-довго,
Раптом зібралося в серці.
І стало серце знов єдиним,
Як над деревами захід сонця.
І все знайшлося в його глибинах,
Ніби не було втрат.
Ось вона — Життя в достатку: посудина наповнена й переповнена, і переливається через край на інших».