Чи міг старшина Красовський припустити, що доручене бійцям його взводу завдання провалиться ще до того, як воно почнеться? Що німецька контррозвідка, яка все знає, уже влаштувала грандіозну пастку для розвідувальної роти?
Але навіть вирвавшись, мов диво, з організованої засідки й витягнувши на плечах пораненого бійця, старшина потрапляє під підозру особістів, які шукають зрадника серед розвідників.
Щоб реабілітувати себе в очах командування, старшина погоджується знову повторити самогубну атаку на німецький об’єкт. Він і не здогадується, що його давно вже списано — «такі люди довго не живуть». Його повернення назад не передбачене.
Але підсумок фантастично зухвалої операції виходить зовсім непередбачуваним…