Санкт-Петербург, травень 1811 року. У повітрі — тривога: Російська імперія, передчуваючи швидку війну з Наполеоном, живе в очікуванні біди. Слідчий пристав Управи благочиння граф Андрій Ізвольський отримує доручення розібратися в дивній смерті чотирьох людей, які отруїлися невідомим напоєм.
Незадовго до цього в канал перекинувся екіпаж із ящиками вина. Чоловіки витягли кілька пляшок і випили — а згодом померли в жахливих судомах. Обличчя мерців із розплющеними очима, почорнілими язиками й підборіддями, наче обпаленими полум’ям, здаються Ізвольському чимось нелюдським — ніби химерою.
Почавши розслідування, Ізвольський з’ясовує: причиною смерті стало не вино, а типографська фарба. Неочікувана вулика виводить його на підпільників, які друкують фальшиві гроші. Справа, на початку схожа на звичайну перевірку, обертається виходом на значно небезпечнішу таємницю — змову французької розвідки, що на напередодні вторгнення намагається підірвати російську економіку.