Справа № 582. Про крадіжку колекційного швидкопсувного сиру

«Дух-охоронець Академії Прокльонів» не раз матеріалізувався на наших лекціях: швидко з’являвся й так само стрімко зникав щойно прозирали натяк на появу лорда-директора, а для ще більшого притягання погляду леді Оріс підсвічувався зеленуватим сяйвом. Наша улюблена викладачка помітно бентежилася, але й жодним чином не перешкоджала відвертому прояву симпатії з боку давнього духа. Можливо, річ була в тому, що їй приємною виявилася увага духа-охоронця академії; а може, причина — в квітучих садах, які виросли у нас у той день, коли леді Оріс томно прошепотіла, що їй так бракує квітів. Квіти з’явилися негайно. Точніше: спершу з землі до небес устремілися чорні пагони — вони вкрилися зеленню, перетворившись на невисокі деревця, а вже потім і пагони, і гілочки вкрилися квітами. Синіми, жовтими, червоними, рожевими, оранжевими, фіолетовими, ліловими — та й далі за списком. На кожному деревці можна було нарахувати до сімдесяти різних відтінків…»