Роман «Людина напроти» є продовженням «Вогнища на вежі», але його можна читати й як практично самостійний твір — хоча в ньому діють ті самі, що й в «Вогнищі», герої, постарілі на сім-вісім років. «Людина напроти» написана в улюбленому жанрі автора — соціально-психологічному детективі, події якого розгортаються у альтернативному світі. Часовий розгал тут зовсім близько до нашого часу — альтернативний світ виник через перемогу кремлівських путчистів у серпні 1991 року. А дія самого роману відбувається в 1996 році в Росії, що зберегла псевдосоціалістичний лад, але ще більше, ніж у нашій реальності, територіально роздрібненою. Заради життя сина головному герою першого роману — ученому-ідеалісту, який завдяки своєму відкриттю здобув фантастичні, майже божественні можливості впливати на світ, — доводиться розпочати битву масштабу, який навіть спершу він не може собі уявити. Щоб перемогти, зрештою йому доводиться замінити одну історію іншою: витягти з московської тюрми Єльцина, що вмирає в комфортабельній камері, і посадити його в президентське крісло… а в підсумку жахнутися тому, що новий світ мало чим кращий за той, який довелося зруйнувати. У історії немає ідеальних варіантів — обирати можна лише між двома або більше злом. Але неодмінно треба відповідати за все погане, що принесе з собою навіть найменше, але все-таки зло.