Я знайшов її випадково. Ту, через любов до якої мене вісімнадцятирічного мало не вбили. Я тижнями корчився від болю, а вона навіть у лікарню до мене жодного разу не прийшла. Ось і вся любов.
Десять років потому я випадково побачив її на вулиці. Пішов слідом, дізнався, де вона працювала. Далі справа техніки — влаштувався в ту саму фірму, настояв на тому, щоб вона стала моєю секретаркою.
У думках я відвів собі пів року на помсту.
Звабити, закохати так, щоб вона не змогла жити без мене. Потім кинути — та ще й жорсткіше. Хочу, щоб їй було болючіше, ніж мені тоді, в лікарні, одному, з поламаними ребрами.
Не благородно — зате чесно.