— Ти що здурів лізти до моєї дружини? — гарчить Тигран, уперши руки в боки. — Ти мій найкращий друг, і як ти взагалі смієш дивитися в її бік!
Двоє колишніх найкращих друзів стояли один проти одного й обмінювалися смертельними поглядами.
Авік відповів, відрубуючи словами:
— Вона з тобою лише тому, що ти познайомився з нею раніше. Вона чесна… Не зрадить тебе, бо колись обіцяла бути вірною. Але якби я зустрів її першим, то…
— Але ти не зустрів! — Тигран вдарив себе в груди долонею. — Я! Я на ній одружився, вона — моя жінка! Не смій навіть наближатися…
— Мені набридло дивитися, як ти робиш її нещасною, — заявив Авік. — Ти розмовляєш з нею, як із прислугою, принижуєш її, ти…
— Те, як ми спілкуємося з нею, — наша особиста справа і тебе аж ніяк не стосується, — Тигран похитав головою. — Я люблю свою дружину й поводжуся з нею так, як вважаю потрібним…
— Їй достатньо буде пожити зі мною тиждень, щоб зрозуміти, як воно буває, коли насправді люблять! — Авік уже зовсім вийшов із себе.
— Хто тобі дозволить хоч на тиждень, хоч на день, хоч на годину? Ти й на хвилину до неї більше не наблизишся, я тебе близько не підпущу! — Тигран загрозливо надвинувся на противника.
— Я схожий на того, хто буде питати дозволу? — прийняв виклик Авік.
❀❀❀❀❀
Однотомник.