Велике кохання майора Нікітича

— А-а-а-а-а-а!!! — тишу села розриває дикий крик.
Бум! Мені в спину врізається щось м’яке! Я не втримую рівноваги. Чорт! Привіт, озеро!
Плюх!
— Та ти що, з глузду з’їхала! Хто ти така?! Ти! Ти… Ти? Марійка? Ти?

Майор Нікітич повернувся в місця свого дитинства — шукати спокою. Чи міг він припустити, що там зустріне ту, яка будоражила його молоду кров і юнацькі мрії? Та минуло ж стільки років! Тепер Нікітич встоїть проти її чарів! Встоїть! «Стояти, я сказав!» Та не в цьому сенсі!