Армійська практика почалася надто швидко. Мені — вже не простому курсанту, а молодшому сержанту Горюнову — довірили цілий підрозділ. І радості від керівництва такими бійцями я не відчуваю. Та ще й Чах час від часу смикає йому нерви. Правильно кажуть: «П’яниця-наумб — горе в сім’ї!» Але допомагає… зараза — цього в нього не відняти. Є в житті одна-єдина радість: побитися й поганяти особовий склад. Бо інакше вмре від нудьги.