Зима 1409 року. Лівонія затягнута снігами, а війни не закінчуються. Литвини й жемайтійці знову біля воріт, а баронство на межі знищення. У дванадцятирічного попаданця Івана Федоровича, який отямився в тілі юного Йоганна фон дер Зайцева, немає ні армії, ні магії — тільки відчайдушна кмітливість, знання з XXI століття і… дерев’яна гармата.
Друга книга серії — ще жорстокіша, динамічніша й похмуріша. Герой більше не грає в «прогресора». Війна змушує його дорослішати миттєво. Селяни тікають у ліси, замок спорожнів, ворогів — сотні, а захисників — лише кілька десятків необучених хлопців. Єдина перевага — порох, кмітливість і вміння користуватися тим, що під рукою.
Але «поліпшувати світ» заважають не лише литвини. У Ризі з’являються черниці з хижими очима — готові відібрати баронство через суд і інтриги. А в монастирях визріває план, від якого в самого цинічного читача побіжать мурашки. Йоганн розуміє: щоб вижити, треба грати брудно. Спориння, отруєне борошно, галюциногенні гриби — у хід іде все, що він знає про середньовічну жорстокість.
На тлі брудних політичних розборок — кров, сніг, дзвін сталі й пекучий холод Балтики. Тут не вірять у чудеса. Тут виживають розумні, жорстокі й ті, хто вміє чекати.
Для тих, хто любить історію без прикрас, попаданців без магії та героїв, які змушені ставати лиходіями, щоб урятувати своїх.