Перша частина сталінградської диптихіади Василя Гроссмана, відома як «За праве діло» і написана між 1943 та 1952 роками (опублікована 1952 року), передує більш популярному романові «Життя і доля» (написаному між 1950 та 1959 роками, опублікованому 1980 року), який приніс автору всесвітню славу. Спираючись на особистий досвід Гроссмана як воєнного кореспондента газети «Червона зірка», який безпосередньо брав участь у боях на лінії фронту під Сталінградом, книга зіткнулася з жорсткою критикою з боку партійних органів, що призвело до кампанії проти письменника й ускладнило публікацію другого роману. Сьогодні цей роман, що відбиває страждання й втрати початкового періоду війни, стоїть поруч із видатними творами вітчизняної літератури, які передають «окопну правду» про велику битву, зокрема «Дні й ночі» та «Живі й мертві» Костянтина Симонова, «В окопах Сталінграда» Віктора Некрасова й «Гарячий сніг» Юрія Бондарєва. Гроссман написав твір, витриманий у дусі епічної традиції Лева Толстого, де за долями багатьох людей — від звичайних солдатів і робітників до вчених та воєначальників — відчувається могутнє дихання Великої Історії, що змінила мільйони життів.