Він підійшов до бочок, де виноградні ягоди ніби віддавали душу. Віддавали в сік, якому невдовзі судилося стати вином… Взявши в руки палицю, Коля почав кружляти ягоди. Але раптом відчув сильний поштовх. Хотів обернутися, побачити того, хто штовхав його в спину… Наступний поштовх припав у потилицю й занурив його обличчя в бочку. Коля захлинувся, спробував визволити обличчя з виноградної багнюки й сказати дурню-шутникові все, що він про нього думає… Та саме в цю мить ноги відірвалися від підлоги, голова невблаганно пішла на дно бочки, і ягоди поглинули його тіло цілком. Ніхто більше його не штовхав, але Коля вже цього не дізнався. Він помер.