Я дивлюся на тебе здалеку… Я люблю тебе здалеку… Ці фрази — рефрен усього Феньчиного життя. І не лише її… Вона так і не змогла до кінця вирішити для себе, чи посміялася з неї доля, чи подарувала їй по-царськи, звівши з людиною, чия історія болісно нагадувала її власну. У всякому разі, кращого компаньйона для ведення розслідування, ніж Сергій Львович Берсеньєв, і придумати неможливо. Тим більше, що справа трапилася надто складна й небезпечна. Вона безпосередньо пов’язана зі страшною трагедією, що сталася одинадцять років тому. Тоді члени секти отця Гавриїла спалили себе живцем у своїй церкві, не дочекавшись кінця світу. Правда, слідчі не виключали можливості масового вбивства — а зовсім не самогубства. Але докази цієї версії так і не змогли знайти. А Фенька змогла. Але як бути далі — вона не знає. Адже тоненька нитка істини, яку вдалося намацати, тягнеться до її коханого Стаса…