Про що може мріяти відьмак, чиє життя найбільше схоже на калейдоскоп, де постійно змінюється картинка, щоразу складаючись у дедалі складніший візерунок? Звісно ж, про відпочинок десь у тихому місці, де його ніхто бодай кілька днів не турбуватиме. На жаль, Олександру Смоліну на таке розраховувати не доводиться — надто багато доль різних людей і нелюдей сплелися в одну нитку з його власною. І якщо зараз махнути рукою на все, вирішивши, що проблеми якось зникнуть самі собою, то надто велика ймовірність того, що Судьбі це зовсім не сподобається. А сперечатися з нею нікому не радять.