Восьмир'я. Книга 7. Вікна Деліриса

Дізнавшись, ким насправді був її батько, Віка стикається з важким вибором. За що взятися в першу чергу: рятувати батьків чи шукати частини Серця Восьмир’я? Обидва завдання ведуть до столичного Деліриса, і рішення начебто можна відкласти, але… зробити його все одно доведеться — і чим далі, тим сильніше тисне Залишок Руху.

А Делірис — сліпучий! Вітрини та вікна сяють багатством і удачею. Всередині — обстановка, ніби зі сторінок глянцю. Здається, тут усі мають бути щасливі. Від блиску паморочиться голова: йдеш вулицею й втрачаєш відчуття часу — навколо зірки, іскри, іскри, зірки… Але чомусь меркне сяйво Ванільки. І дедалі частіше трапляються ті, хто готовий на що завгодно, аби лише стерти з карти міста найяскравіші будинки. Тим більше що відповідна зброя у них уже є.

Щоб потрапити до палацу із золотими шпилями, у підземеллях якого може бути ув’язнений один із батьків Віки — а то й обоє, — вона разом із друзями зважується на ризиковану авантюру й використовує всі можливі способи, щоб перемогти в змаганні. Адже переможця запросять на урочисту вечерю в палац, і тоді перед ними відчиняться двері, які раніше були наглухо зачинені.