Трофей нахаби

— Полум’ячко, полум’ячко, ти ще не зрозуміла, що вибору в тебе немає? — він сміється, криво дивлячись на мене з-під брів і повільно наближаючись.
— Ви зараз порушуєте викладацьку етику! — я звертаюся до його совісті й голосно ковтаю, коли він виявляється так близько, що я боюся вдихнути, аби не торкнутися його.
— Порушую, полум’ячко, ще як порушую. Ходімо далі? — долоня лягає мені на щоку, а великий палець торкається моїх губ.

Невелике, на мою думку, непорозуміння, про яке хочеться забути якнайшвидше, призводить до того, що я опиняюся у владі одного наглого, безпринципного типу, який чомусь вирішив, що має отримати мене будь-якою ціною. Але він іще не знає, що на нього чекає.