Пастка для плейбоя

— Ну що, Маша-потеряшко, як ти відшкодовуватимеш збитки? — він зараз такий близький, що здається, я чую, як стукає його серце.
— У мене немає грошей, — кажу чесно.
— Я знаю, — усміхається.
— Але я можу заробити й віддати.
— Та навряд.
— І що ти пропонуєш?

Я втискаюся в спинку крісла, бо він нахиляється ще ближче.
— Виконаєш те, заради чого ти до мене прийшла. Тут і зараз.
У мене перехоплює подих.

Він що, знає?!

Отримавши чергове завдання на роботі, я й подумати не могла, чим усе це закінчиться. І я б обов’язково впоралася, якби не новий бос, який вирішив, що ми граємо за його правилами.
Містить нецензурну лайку.