Слідом кров

Пародійно-гумористичні історії, події яких відбуваються у світі Маланзанської імперії, Стивен Еріксон писав починаючи з 2002 року. На теперішній час (2020 рік) видано шість історій, і авторський задум ще не вичерпано. В одному з інтерв’ю письменник назвав їх даниною поваги «Розповідям про Фафхрда та Сірого Щуролова» Фріца Лейбера; втім, предметом фарсової гри є радше весь обсяг «трилерів» і «жахів» сучасної мас-культури.

На вбивства полюбляючі чаклуни-некроманти Бошелен і Корбал Брош, можливо, запам’яталися читачам із «Пам’яті Льда». Їхній величезний фургон під керуванням сумного слуги Емансіпора прокотився рівнинами Генабакиса, лишаючи по собі дуже недобрі чутки, і разом із героями роману застряг у облoженому Капастані, де самовпевненим негідникам мимоволі довелося послужити благій справі оборони міста від орди канібалів. Повісті пропонують інші пригоди непосидючої трійці.

Містечко Скорботний Молль потрясене низкою моторошних вбивств городян. Тіла знаходять випотрошеними й без деяких частин. Емансіпор Риз залишився без роботи. І як тепер йому повертатися додому до дружини й дітей, які, можливо, й зовсім не його? Як не відгукнутися на оголошення про пошук слуги, якщо пропонують такі гарні гроші? …