— Вам би поспішити з дітками. Або зараз, або ніколи. Дитину треба зачати якнайшвидше. Поговоріть зі своїм молодим чоловіком… — Чудово, — активно киваю. Якщо є шанс, його не можна втрачати. Я вже думаю, де ми житимемо з малюком. Як назвемо дівчинку чи хлопчика. Але є одна проблема… — Але в мене немає хлопця. — Знайдіть. Пф! Легко! Увесь шлях я думаю про те, де знайти шикарного чоловіка. Ідеальний генофонд. І ось він. Найкращий друг мого батька. Підходжу до нього, піднімаю погляд і заглядаю в сині, холодні очі — які одразу врізаються в мене льодом. І сміливо випалюю: — Зробите мені дитинку?