Зустріти доньку Альфи та врятувати її від справжнього? Готово. Увійти в її зграю й відчути себе вдома? Ура! Зустріти власну пару й отримати відмову, бо я слабка вовчиця? Болить, але впоралася. Сховатися від усіх із подругою, щоб урятуватися? Виконали. Знову повернутися? Плюсик. І тут з’являється той самий вовк, який колись відмовив. Та й байдуже, нехай іде геть повз. Ей, я не зрозуміла, у якому сенсі ти передумав щодо нас? Все, дорога, поїзд пішов. Я виплакала всі сльози. Не дозволю більше грати з моїми почуттями. Ну стоп, ну я ж кажу тобі — йди геть! Подивіться, який він. А що, що в нас донька? Не буду я твоєю — і крапка. Історія Поліни й Віктора.