Продовження пригод московського аудитора, який потрапив із нашого часу в 1971 рік. Павло Івльов, отримавши нові посади одразу в двох серйозних установах — КПК при ЦК КПРС і МЗС, із задоволенням береться за важливу та відповідальну роботу. Тим часом у Політбюро розглядають його важливу ініціативу, подану, як свою, Андроповим, а в більш вузькому колі йому є що запропонувати з інших ідей Івльова.