«Якби по-хорошому, з почуття чоловічої солідарності, треба було б спуститися у двір, поспівчувати й допомогти Георгію. Той зараз працював над гілкою, що впала, розрізаючи її ручною ножівкою. Було видно, що швидко працюють не лише руки, а й енергійно ворушаться губи Георгія. Замуроване наглухо вікно не доносило до вух Ґурова голосу сусіда. Проте здогадатися, що саме вимовляв сусід, можна було без особливих труднощів…»