Кілька тижнів, прожитих в Александрії, допомогли трохи скинути тягар із душі. Робота... Його завжди рятувала робота й навантаження. Якби не Гелікс, він не уявляв, як би вони тут поводилися. Оля й Ігор одностайно порівняли все довкола з іншою цивілізацією — ніби вони на іншій планеті. Точніше, це вони тут були прибульцями. Він чекав проблем із Нікою, але дівчинка міцно прилипла до нього. Її відчуттями й понятійним апаратом він користувався з радістю, що частково вберегло їх від незручностей під час контакту з місцевими. Після війни він не відчував себе нянькою, а потім зрозумів, що Ніка доросла. Візія змінила не лише Елі.
Він сидів на камені, дивився на море й насолоджувався спокоєм, який поступово огортав його. Дві неділі він не думав про візію, про світи, про своє походження; інколи не думав і про Елі, проганяючи тривогу й тугу разом із її думками. Це дало йому змогу заспокоїтися й здобути довгоочікувану рівновагу.
Нещодавно він став чекати на приїзд Елі з особливим відчуттям. Він сумував — він завжди сумував за нею.