Коли я закінчив писати третю частину «Сірого», залишилося якесь незрозуміле враження. Ніби й шлях Головного Героя завершено, а щось недомовлене все ж залишилося… Хтось із великих письменників сказав, що всі книги пригод закінчуються тоді, коли герої знаходять скарб — а потім уже нічого цікавого не буває. Я теж так довго думав, а потім уявив собі таку ситуацію і зрозумів: усі складнощі якраз тоді й починаються. От і тут… народився син — крутий спадкоємець, якого всі мають, за замовчуванням, шанувати й звеличувати. Але не так сталося! Нібито — звичайний хлопець. Він іще не став воїном, та й магом йому не бути — немає задатків. А що є? Є жахлива репутація покійного батька. Він і непоганий, ніби, але — недостатньо: на одній пам’яті далеко не поїдеш. А свого — поки що нічого.
І навколо — стільки ворогів: як складатиметься його життя?