Перші глави роману «Каторга» були опубліковані в газеті «Камчатская правда». У 1987 році в журналах «Молодая гвардия» та «Дальний Восток» вийшла повна версія роману. Окремою книгою роман видали у 1988 році у видавництві «Современник».
«Каторга» розповідає історію сахалінських каторжан, які зробили все можливе й неможливе для оборони острова від японської армії, що захопила його під час російсько-японської війни 1904–1905 років.
«…У 1869 році з кораблів на берег острова зійшли перші каторжани, і якщо вірити свідкам, багато з них гірко ридали, побачивши, куди потрапили. Але разом із каторжанами заливалися сльозами і конвойні солдати, які їх охороняли… Чехов, підпливаючи до Сахаліну, теж відчув болісне почуття тривоги, ностальгії, а подекуди навіть страху. Справді — картина була жахлива. Силуети темних гір огортав дим; десь поверху, врівень із небом, вирували язики полум’я від лісових пожеж; промінь маяка ледь пробивав цей ад, а гігантські кити, плаваючи неподалік, викидали струмені пари фонтанів, перекидаючись у море, наче доісторичні чудовиська.
Але якщо навіть письменнику Чехову було неуютно, то що було бачити цю картину каторжанам, яким належало тут жити й помирати? Невже тоді не склалися їхні знамениті сахалінські прислів’я: “Навколо море, а посередині — горе, навколо вода, а всередині — біда…”
У 1875 році Сахалін визнали законним володінням Росії. Відтоді Сахалін поспішно забудовували новими в’язницями, а поліцейська бюрократія вже не могла впоратися з величезною масою божевільних злочинців. Свистіли в руках ката батоги, працювали шибениці, кладовища росли, ліси горіли, звірі розбігалися, і за пляшку спирту вбивали. Росія та російський народ боялися Сахаліну, як чуми, а засуджені до каторги на Сахаліні часто калічили себе — аби лиш позбутися заслання. Тоді навіть смертна кара здавалася легшим покаранням…
Правдиво й без прикрас описує В.С. Пікуль нелюдські умови існування каторжан, побиття, катування, знущання над ними. І тим більш дивно, коли ці люди — так звані «відброси суспільства» — піднімаються на захист своєї Батьківщини, цього невеликого клаптика землі під назвою Сахалін, коли японці вирішили захопити острів і стати його повновладними господарями.”