Що може статися, якщо дорослу свідомість помістити в дитяче тіло? Причому тіло власне твоє. Але ось тільки “запас” у нього — усього сім років. Тим часом мозку — майже півстоліття. І дві вищі освіти, і непроста військова служба позаду. А ще й досвід, який дитині не насниться навіть у найстрашнішому сні. І щоразу за пустощі тебе норовлять посадити в кут. Гуляти ж відпускають, у кращому разі, до восьми годин. А школа — кузня творців розвиненого соціалізму, де ти сам запросто зміг би викладати. І радянські міліціонери, які насправді аж ніяк не близькі до ідеалу дядька Стьопи. А на вулицях — шпанина, навіть не підозрюючи про високу мораль кодексу будівельника комунізму. І не тільки шпанина: є акули, та ще страшніші!
Є два шляхи для такої “особливої” дитини, два варіанти вибору лінії поведінки. Перший — переписати все життя заново, з чорновика на чистовик, без помилок і непорозумінь, без горя та печалі. Або другий — за принципом «хай воно все горить синім полум’ям». Де та шпанина й інші “страшні акули”? Поборемо! Зрештою, «я сюди не напрошувався»! Герой обрав другий варіант. І нудьгувати не довелося…