"Сенс і призначення історії" ("Vom Ursprung und Ziel der Geschichte", 1949) — твір Ясперса. Ясперс висуває концепцію всесвітньо-історичного процесу, орієнтовану на виявлення його єдності. Це єдине трактується не як результат саморозгортання певної тотальності за жорсткою схемою, а як спільний підсумок смислових проблем людини. Ясперс структурує історію на чотири періоди: доісторію, епоху великих культур давнини, «осьовий час» і науково-технічну епоху.
У книзі «Духовна ситуація часу» поняття «ситуація» розглядається як одне з ключових для аналізу людської екзистенції. Ситуація — це смислова, конкретна дійсність, неповторна сукупність подій, що задає історичну унікальність людської долі. Час, епоха, світ — це «фактична дійсність у часі». Лише філософія, яку Ясперс розуміє як «духовний процес», може змінити духовну ситуацію епохи, розв’язати проблеми загальнолюдських цінностей, знайти шляхи досягнення взаєморозуміння між різними типами суспільств, народів, релігій.