Після своєї смерті моє життя стало помітно насиченішим. У нижньому ящику кухонного гарнітура хропе дух лісу — алкоголік у стражданнях. Над дев’ятиповерхівками вночі ковзають тіні розміром із автомобіль, а в підвалі батьківського будинку визріває гнійник скверни, готовий щомиті породити полчища монстрів.
А ще є прострочений платіж за кредитом, через який сестру разом із сім’єю викинуть на вулицю. І симпатична продавчиня, у якої начальник — справжній чорт із чорною шерстю та рогами. Що тут скажеш? Весело. Вдень працюй, як кінь, щоб виплатити кредит, а як стемніє — ховайся, щоб не натрапити поглядом на яку-небудь зубасту гидоту.