«Безплідні землі» — приголомшливий роман, близький за атмосферою й духом до антиутопії, що повною мірою розкриває перед нами постапокаліптичний світ Роланда. Роман має дуже складну, багатофігурну композицію — світи, що перетинаються, зміщені часові пласти, — і С. Кінг демонструє справді найвищу письменницьку майстерність, зводячи всі сюжетні лінії в одну, потрібну йому, точку.
Упродовж сюжету перед нами постають різні свідчення загибелі світу Роланда. Ведмідь Шардік, один із хранителів Променя, залишений Древніми, маленькі роботи в лісі, що лишилися від тих самих Древніх, Річкове Перехрестя з його вже старими мешканцями, літак, що розбився колись давно, з мертвим пілотом, обитель Тік-Така, Гашера і їм подібних, ну і, звісно ж, зруйноване місто Луд із божевільними, що живуть у ньому… Луд — окрема тема! Так і напрошуються знамениті слова Данте з «Божественної комедії», напис на Брамі Пекла: «Залиш надію, всяк сюди вхідний!» Усе це — настільки яскраві образи світу, що зрушився з місця, що буквально відчуваєш загибель і розпад, розкладання і смерть, і водночас горе й смуток…