Золота чаша

Загублена людина може знайти дім у люблячому серці. У комунальній квартирі звичайна сіра буденність радянської родини розм’якшує бабуся — загадкова стара циганка. Завдяки їй у життя сім’ї приходять яскраві емоції — любов, радість і захоплення. Магія золотої чаші занурює нас у життя табору. Ми гріємося біля величезного багаття, а потім танцюємо навколо непосидючих дітей. Інколи ми плачемо, а інколи замовкаємо на півслові й сумуємо.

Герої цих історій нагадують нам про істину, яку легко забути в буденній метушні: усі ми однакові, і всі ми хочемо любові. Попри різні погляди, звичаї та традиції, серцем усе одно прагнемо одного й того ж.