Знайомство з батьками

— Шон! — тоненький обурений писк ще більше роздратовує, так само як і мишача метушня під ним. Це завжди дуже смішно. Малюка, заввишки з ніготь, і він уже — вісімнадцятирічний, витягнувся за шість із половиною футів, а до двадцяти п’яти ще й набрав неабиякої ваги. Вони кумедно виглядають разом. Йому це теж подобається.

— Шон! Ну ти ж мене зовсім не слухав!

— Слухав, звісно…

— І ти маєш попросити моєї руки у тата…

— Чого???