Талановитий хірург, людина рідкісної душі, Рафал Вільчур стає об’єктом шаленого цькування, організованого його колишнім учнем, найближчим колегою професором Добранецьким. Змушений покинути Варшаву, Вільчур повертається в глухе прикордонне село, де волею долі вже провів кілька років і де його знали як знахаря. Тут розгортаються подальші події роману, в центрі якого — життя професора Вільчура, сповнене любові до людей і самопожертви.