Війна Спадкоємців наближається до кульмінації. Атій Бузма, змушений очолити повстання проти Безумної Племінниці, здобуває одну перемогу за іншою, але що ближче він до Міста, то ясніше розуміє: справжній ворог — не армія Укара і не криваві репресії узурпаторки. За троном Імперії стоять чаклуни, які роками плели інтриги, намагаючись підкорити собі владу.
Щоб урятувати Імперію, Атію доводиться проникнути в саме серце Дворця й зайняти Трон, який він так довго відкидав. Однак перемога виявляється гіркою: ціна влади — самотність, а доля пов’язана з тією, кого він має вбити. Але Атій Бузма завжди ламав правила. Замість страти він дарує життя, а замість корони обирає інший шлях, залишаючи після себе не просто нового Мера, а шанс для Імперії розпочати все заново.
Фінал саги — про любов і ненависть, про обов’язок і свободу, про те, як навіть у світі, де правлять боги й магія, людина здатна переписати свою долю. Та головне питання лишається відкритим: що робити, коли ти вже змінив світ, але не змінився сам?