Життя – чобіток непарний. Книга перша

Спогади Тамари Петкевич, поряд із творами Варлама Шаламова, Євфросинії Керсновської, Євгенії Гінзбург та багатьох інших, посідають міцне місце серед текстів, що запам’ятали «єдиний людський злив помиїв, добра, жорстокості, звірств і беззахисності» та назавжди позначили на мапі російської літератури ХХ століття координати «табірної» теми. Молодій, тендітній, лагідній, неймовірно красивій жінці довелося сповна відчути чашу страждань, які випали на долю безвинних жертв політичних репресій: вона зазнала непосильної праці, принижень, голоду й холоду, що перетворюють ув’язнених на затравлену тварину.

Водночас табірні роки стали для авторки не тільки наукою виживання в нелюдських умовах. Доля Тамари Петкевич подібна до захопливого роману, в якому поєдналися любов, зрада, ревнощі, розлука, дружба, зустрічі з дивовижними людьми, радість материнства й біль утрати — усе те, що визначає хвилюючу повноту людського життя всупереч потворності страшних законів табору й сваволі його богів і “божків”.