Життя на все решту життя: настільна книга людини

Незвична аудіокнига. Працівники Благодійного фонду «Віра» дбайливо зібрали й підготували до видання історії пацієнтів хоспісів, щоб показати: через тяжку хворобу життя людини не зупиняється, і життя можливе протягом усього подальшого часу.

«Саме в хоспісі, коли перестаєш бігти й даєш собі час любити, жаліти та пробачати — саме тут стає так важливою і так помітною кожна дрібниця. Саме тут розумієш, що щастя — із дрібниць» (Нюта Федермессер). Слухайте, шукайте відповіді на складні запитання, намагайтеся помічати життя навколо й відчути те, заради чого була зроблена ця аудіокнига, — можливість щастя тут і зараз.

Я впевнена, що допомагати іншим — у всіх відношеннях — корисна справа: самому стає трохи краще, коли вдалося допомогти комусь. Спробуйте й переконайтеся!

Я говорила про це зі своєю покійною подругою Верою Миллионщиковой, яка організувала Перший московський хоспіс. Це складне життєве завдання — працювати в хоспісі: не всі це витримують. Та все ж наприкінці залишаються ті, кому це під силу.

Але в хоспісі необов’язково працювати — можна допомагати й іншими способами.

Людмила Уліцька, член Попечительської ради Благодійного фонду допомоги хоспісам «Віра»...

Нюта Федермессер, донька Віри Миллионщиковой, засновниця фонду допомоги хоспісам «Віра», повела нас показувати диво дивне: люди тепло вітаються одне з одним, немає ніякої темряви, фальшивого суму, багатозначної мовчанки. Наче я прийшла в джазовий клуб. Квіти цвітуть, собаки живуть із господарями, кухня працює 24 години на добу. Хоче людина морозива — побігли й купили. Я зрозуміла, що це майже рай. Але вирішила уточнити: «Нюта, а в вас тут бувають чудеса?» Нюта каже: «Є, ходімте, я вам покажу».

Тетяна Друбіч, співголова Попечительської ради Благодійного фонду допомоги хоспісам «Віра»...

«ми говоримо про якість життя, акцентуємо увагу на тому, що хоспіс — це про життя. У кожної людини є точка відходу — незаперечний факт, усі ми підемо. Як казав Камю, це питання лише часу й терпіння. Чому останні дні людини мають бути гірші, ніж усе її життя? Зараз, нарешті, ухвалено закон про те, що ми маємо право на знеболення, маємо право на догляд без болю. Напевно, одна з найважливіших речей у хоспісі — це ставлення персоналу й волонтерів до хворих і до їхніх рідних».

Інгеборга Дапкунайте, співголова Попечительської ради Благодійного фонду допомоги хоспісам «Віра»