«Я пишу щось “щопрощальне”, певний роман-хроніку сорока років російського життя», — писав М. Горький, працюючи над «Життям Клима Самгіна», яку спершу назвав «Історією порожнього життя». Цей роман відкрив читачеві нового Горького з іншою манерою письма; вразив масштабом охоплених політичних і соціальних подій, майстерним побутописанням, тонким психологізмом. Роман про людей, які, за словами автора, «вигадали собі життя», «вигадали себе», і роман про Росію, про страшну трагедію, що сталася з країною: «Усі наші “хожинки” хочу зобразити, всі гекатомби, принесені нами в жертву історії за роки від кінця 80-х і до 18-го».