Життя Галілея

Що таке «Життя Галілея»? Це, по-перше, буйна режисерська фантазія. Багато що придумав, точніше побачив, у самій п’єсі Бертольда Брехта Ю. Любимов. По боках сцени розміщені хори — хлопчиків і товстих монахів. Хор хлопчиків уособлює істину, гармонію, устремління в майбутнє. Хор монахів — це тверезомисляча дрібничка обивателів, хитрість міщан, розум боягузів. І конфліктують не лише слова їхніх пісень, а й самі їхні голоси — «небесні» голоси дітей і грубі земні — монахів. У зіткненні хорів ясніше стають мета і сенс трагедії про Галілея.

І монахи, і діти, пристосуванство обивателів і дитяча віра в правду, силу науки — все це один і той самий характер, один і той самий тип людини — Галілей. Саме в Галілеї борються ці два начала однієї величезної душі, видно їхній постійний і страшний розлад. П’єсу називають не «Галілей», а «Життя Галілея»: ми маємо справу не з героєм сформованим, незмінним, а з життям людини — з його злетами й падіннями, відкриттями та відступами, з її вірою й болісним самопізнанням. Що переможе в людині? — про це й питає нас вистава.