Борджіа — знатний рід іспанського походження, який відігравав значну роль в Італії XV — на початку XVI століття. Найвідоміші його представники — Родріго Борджіа (папа Олександр VI), Чезаре Борджіа, Лукреція Борджіа — удостоїлися уваги Вольтера та великих романістів Віктора Гюго й Олександра Дюма. Сформована легенда про Борджіа сповнена сенсаційних сюжетів про найжахливіші злочини цієї сім’ї — убивства, грабежі, порушення клятв і кровозмішення.
Чезаре Борджіа — герцог Валентинуа — незмінно постає в цих сюжетах героєм шпаги й отруєного вина.
Визнаний майстер історичної прози Рафаель Сабатіні створює багатогранний і складний портрет Чезаре Борджіа, який проявив себе як неординарна особистість у спробі підкорити й об’єднати цілі області Італії. Дуже високо цінував політичну діяльність Чезаре Борджіа його сучасник Нікколо Макіавеллі, державний секретар Флорентійської синьйорії, для якого герцог став прототипом його `Государя` — книги, що назавжди увічнила ім’я великого флорентійця.