Жили люди як завжди. Записки Феді Булкіна

Маленька людина не зникла з часів Гоголя й Достоєвського. Він і нині серед нас: гуляє бульварами, їздить у метро та автобусах, ходить до безіменної установи. Самотній, ніким не помічений, але в ньому — ціла вселенна. І ще він смертний. Лише доки живий — може потрапляти й у рай, і в пекло, повертатися звідти, створювати Ніщо й знаходити Ворота майбутнього… А коли помре — історія закінчується, і заметіль замітає сліди.

«Небесний поштальйон» Федя Булкін — той самий хлопчик-філософ — подорослішав і повернувся до слухача в по-хармсівськи смішних і по-гоголівськи пронизливих оповідях.