Женский оркестр Освенцима. История выживания

У 1943 році есесівці, які керували системою таборів неподалік від польського Освенцима, розпорядилися зібрати з ув’язнених жінок музичний оркестр. Майже п’ятдесят в’язнів із одинадцяти країн, попри холод і негоду, виконували маршову музику, супроводжуючи колони таких самих приречених на примусову працю. В нелюдських умовах учасниць змушували регулярно виступати й перед нацистськими офіцерами, а деяких дівчат час від часу викликали для сольних номерів. Для більшості це стало шансом вижити. Але якою була ціна цього «рятунку»?

Історикиня та біографиня Енн Себба, спираючись на архіви й рідкісні свідчення очевидців, детально розглядає цю трагічну історію, де майже кожен крок пов’язаний із моральним вибором. Що означала музика всередині табору смерті? Як вона відбивалася на тих, хто вижив завдяки участі в нацистському пропагандистському задумі? І якою є ціна — грати для людей, з волі яких, зокрема, загинули й твої рідні?