Обираючи собі чоловіка, Тія Дочка Неба молила богів про милість. Вона не чекала щастя, адже шлюб із кохання — нечувана розкіш для цезаря. Тія просила лише спокою. І чоловіка, з яким вона могла б порозумітися… Але богиня вказала юній правительці на німого чужинця—і важко було не вважати це насмішкою. Іноді голос серця звучить гучніше й виразніше за будь-які слова, але Тії ще належить це дізнатися. А ще — зрозуміти, що боги ніколи й нічого не роблять просто так.