Жага тебе

— Відпусти мене, — тихо, але твердо вимагає вона.

— Ти переплутав. Мої пальці розтискаються, зісковзують з її оголених плечей. Переплутав? Неймовірно. Навіщо вона так говорить?

— Ей, хлопче, — долинає крізь пелени дурману інший голос. — Ти справді помилився. Мою подругу звати інакше.

— Ні. Це вона. Вона! Я точно знаю. Бачу. Відчуваю. Все нутро піднімається дибки. Я цю дівчинку ніколи ні з ким і ніколи не переплутаю. Є лише одна заковика. Вона ж померла — прямо в моїх руках витекла кров’ю. Рівно рік тому.