Дзеркало надії

Батьки — це добре? Тільки не тоді, коли вони з’являються у тебе на порозі через п’ятнадцять років після розлуки й намагаються вибивати аліменти. Кохання — це прекрасне? Але не коли воно нерозділене й мовчазне. Чоловікам це подобається? Приємно ж, але ж дивлячись яким… І це проблеми лише Матильди.

А в Марії-Елени свої біди. Столиця — розкіш і блиск королівського двору? Ні, панове, це клубок змій-змовників. Аллодія — прекрасна країна? Але не тоді, коли на кордоні сорок тисяч ворогів, які успішно просуваються вперед, а король… Королю погано. І причина його хвороби наразі невідома. Де тут любов, які шлюби? Але родичів не вгамувати! Їм потрібне спадкове майно!

І якось доведеться відбиватися, щось вирішувати, йти вперед… Але Матильда й Марія-Елена не сумуватимуть, бо тепер вони не самі. Дякую тобі, дзеркало, що подарувало сестру — і надію!