Дзеркало зради

Двері за ним зачинилися.

Я одразу втупилася у власне відображення в склі духовки. Темні кола під очима, ледве намічений другий підборіддя, ота підступна шия, яка першою видає вік, а за нею — і фігура. І справа зовсім не в пологах: Гришці вже вісімнадцять, а Стасику скоро двадцять чотири, у нього й дівчина є.

Просто мені сорок п’ять. І ще — бо… бо чому? У чому я взагалі винна? Чому він більше мене не помічає? Я виростила двох синів, тримала на собі дім і чоловіка, доглядала за всім — та в нас такий сад, хоч кіно знімай. Інколи працюю, коли з’являються клієнти. Так за що мене можна дорікнути? За те, що я стала старшою? За те, що життя — не глянцева реклама крему від зморшок, де жінкам завжди тридцять?

Підводься, Вікторіє. Не здавайся.