Мене закинуло туди — причому в минуле. А час на дворі найрозважальніший: літо 1941 року. І закрутилося. Запасний полк — передова — відступ — оточення… Залишатися в цьому смертельному вирі страшно, а зскочити ще страшніше. Та я зміг викрутитися, пристроївся в тепле містечко — тільки не дуже-то теплим воно виявилося. Якщо не кулі, то уламки німецьких бомб так і норовлять загнати у труну. І незрозуміло, чи вдасться повернутися назад, або доведеться влаштуватися назавжди в цьому незатишному світі. Поживемо — побачимо.