Заплутані в мережі

Я втратив її ще до того, як знайшов. У всьому було відчуття, що вона не моя. Її впертість і наполегливість змушували мене постійно воювати з самим собою в бажанні їй догодити. Погано це? Правильно? Коли я її позбувся, я втратив себе. Мені здавалося, що ні в кого нема шансів зрівнятися з нею, що ніхто не зможе заповнити мою порожню посудину. Серце, розсічене на шматки… Перетворене на мільйони уламків… Але я й далі вперто вчуся жити заново, роблю боязкі кроки, ніби немовля. Але не до неї — бо її щастя очевидне.