Навіщо нам узагалі потрібна релігія, якщо навіть у тварин є власні норми поведінки та правила, яким вони слідують? Чи правда, що всі релігії по суті однакові й зводяться лише до обрядів та традицій? Для чого потрібен Бог із заповідями — і тим більше Бог, розіп’ятий на хресті, — якщо моральні принципи сформувалися в людини в процесі еволюції?
Ці та інші питання автор — християнська філософиня й блогерка, яка багато років сама вважала себе атеїсткою — розбирає у своїй книжці. Спираючись на наукові дослідження, а також на теоретичні й практичні ідеї відомих філософів, письменників, еволюційних біологів і соціологів, вона доходить висновку: «заповідь любові», що виникла в процесі еволюції, нерозривно пов’язана із «заповіддю насильства» — обидві однаково працюють на виживання.
І саме проти цих природних установок Ісус Христос проголошує парадоксальну, на перший погляд нелогічну й навіть саморуйнівну заповідь — любов до чужого, до ворога — як підґрунтя моралі, яка поєднує людину з Богом, а не просто ріднить її з тваринним світом.