Ці мемуари — унікальна розповідь жінки, яка пройшла шлях від звичайного солдата до штабс-ротмістра. У них описано її подвиги та мужність, проявлені під час Вітчизняної війни 1812 року. Життя Надежди Дурової сповнене незвичних і драматичних подій, які вона зафіксувала у своїх мемуарах «Записки кавалерист-девиці». Вона почала службу рядовим солдатом і піднялася до штабс-ротмістра, отримавши за свою хоробрість і солдатські подвиги солдатський Георгіївський хрест. За десять років військової служби Дурова брала участь у двох закордонних походах і у війні 1812 року, була ад’ютантом у Михайла Кутузова та користувалася підтримкою імператора Олександра I. Після виходу у відставку вона зайнялася письменництвом, здобувши схвалення від Олександра Пушкіна, який опублікував частину її мемуарів у журналі «Современник». Ця публікація викликала сенсацію серед сучасників і дала війні 1812 року нового героя.